ЗАРАБОТАТЬ ДЕНЬГИ НУЖНА ХРАБРОСТЬ,
СОХРАНИТЬ ДЕНЬГИ НУЖНА МУДРОСТЬ,
ТРАТИТЬ ДЕНЬГИ - ЭТО ИСКУССТВО!
МСФЗ НА ПРАКТИЦІ: ПОДІЇ ПІСЛЯ ЗВІТНОГО ПЕРІОДУ
На сьогоднішній день більшість вітчизняних компаній, які відповідно до законодавчих вимог повинні складати фінансову звітність за МСФЗ, продовжують вести облік за правилами П(с)БО та застосовують механізм трансформації звітності.
Хоча такий підхід не суперечить нормам чинного законодавства, але трансформація - далеко не найкращий формат для застосування МСФЗ.
Компанії, які зобов’язані складати фінансову звітність за МСФЗ, повинні повноцінно впровадити міжнародні стандарти на рівні організації і ведення обліку, а це неможливо без ґрунтовного вивчення не тільки самих МСФЗ, але й практики їх застосування в різних галузях.
Переважна більшість країн, які сьогодні застосовують міжнародні стандарти для складання фінансової звітності, мали досить тривалий перехідний період. Крім того державні регуляторні органи цих країн брали активну участь в процесі переходу на МСФЗ, надаючи чіткі та ґрунтовні рекомендації і методологічну підтримку.
На жаль, вітчизняні спеціалісти повинні майже самостійно вивчати всі тонкощі МСФЗ в умовах «інформаційного голоду» щодо практичних рекомендацій.
У цій статті розглядаються основні аспекти застосування МСБО 10 «Події після звітного періоду» на практиці. Тому сподіваюся, що вона буде корисною для бухгалтерів, які готуються до складання річної звітності за МСФЗ.
Загальна інформація
МСБО 10 «Події після звітного періоду» визначає події після звітного періоду як події (сприятливі і несприятливі), які відбуваються в період між закінченням звітного періоду і датою затвердження фінансової звітності до випуску.
Як правило, дата затвердження фінансової звітності до випуску - це дата, на яку керівництво компанії підписує (стверджує) і випускає фінансову звітність або для наглядового органу, або для акціонерів. При цьому навіть якщо фінансова звітність підлягає затвердженню акціонерами, датою затвердження фінансової звітності до випуску є дата затвердження її керівництвом підприємства.
Компанія повинна розкривати у примітках до фінансової звітності інформацію:
Стандарт встановлює два види подій після звітного періоду (п. 3 МСБО 10):
Події, які вимагають коригування після звітного періоду
У разі виникнення істотних подій, які вимагають коригування, Підприємство має коригувати суми, визнані у фінансовій звітності, чи визнавати статті, раніше не визнані у звітності (п.8 МСБО 10).
Коригувальні події можна умовно розділити на дві групи:
Коригування фінансової звітності вимагає тільки суттєва інформація - відсутність або спотворення якої може вплинути на економічні рішення користувачів фінансової звітності, які приймаються на основі даних фінансової звітності.
Визначення того, чи є інформація суттєвою, здійснюється на основі професійного судження, яке формується з урахуванням не тільки кількісних, але і якісних характеристик оцінюваної інформації.
Далі наведені найбільш характерні приклади коригувальних подій.
Врегулювання судової суперечки не на користь компанії
Наприклад, 01 листопада 2012 року контрагент пред'явив компанії позов про стягнення неустойки за затримку поставки товару. При цьому сума неустойки є суттєвою для фінансової звітності.
Юридична служба компанії оцінила ймовірність задоволення позову як мало ймовірну, тому компанія не відобразила в фінансової звітності за 2012 рік забезпечення щодо виплати неустойки, а зробила тільки розкриття факту наявності судового позову у примітках до фінансової звітності.
Якщо після звітної дати (31 грудня 2012 року), але до дати затвердження фінансової звітності, у результаті судового розгляду в суді першої інстанції прийнято рішення про стягнення неустойки на користь контрагента, то компанія, незалежно від свого наміру оскаржувати судове рішення, має визнати у фінансовій звітності за 2012 рік резерв на суму, зазначену в рішенні суду.
Врегулювання судової суперечки на користь компанії
Наприклад, 01 листопада 2012 року контрагент пред'явив компанії позов про стягнення неустойки за затримку поставки товару. При цьому сума неустойки є суттєвою для фінансової звітності і складає 100 тис. грн.
Юридична служба компанії оцінила ймовірність часткового задоволення позову контрагента в сумі 70 тис. грн. як високо ймовірну. Тому компанія, відповідно до вимог МСБО 37 «Забезпечення, умовні зобов'язання та умовні активи», визнала в фінансовій звітності за 2012 рік витрати з одночасним нарахуванням забезпечення (зобов'язання з невизначеним строком або сумою) на суму 70 тис. грн.
Якщо після звітної дати (31 грудня 2012 року), але до дати затвердження фінансової звітності суд частково задовольнив позов контрагента лише на 20 тис. грн., то компанія має зменшити у фінансовій звітності за 2012 рік визнані витрати та нараховане забезпечення щодо судового позову до тієї суми, яка вказана в рішенні суду.
Якщо б суд не задовольнив позов контрагента, то компанія повинна була б повністю відкоригувати нараховане у фінансовій звітності за 2012 рік зобов’язання.
Отримання додаткової інформації щодо знецінення дебіторської заборгованості
Наприклад, на звітну дату компанія визнала резерв (забезпечення) у розмірі 60 тис. грн., що складає 60 % від загального обсягу дебіторської заборгованості одного із своїх контрагентів. Розмір резерву визначено згідно з розробленою компанією методикою оцінки дебіторів.
Якщо після звітної дати, але до дати затвердження фінансової звітності стало відомо, що відносно цього контрагента ініційована процедура банкрутства, то компанія повинна відобразити у фінансовій звітності за 2012 рік дебіторську заборгованість з урахуванням резерву (забезпечення) на сумнівні та безнадійні борги в сумі 100 тис. грн. (100%).
Таке коригування необхідне, оскільки в більшості випадків малоймовірно, що компанія отримає будь-які грошові кошти в рахунок погашення дебіторської заборгованості в межах процедури банкрутства.
Крім того, сама процедура банкрутства контрагента найчастіше є свідченням:
Отримання додаткової інформації про знецінення запасів
Наприклад, компанія виробляє запчастини для устаткування. На звітну дату (31 грудня 2012 року) компанія виготовила значну кількість таких запчастин, яку на підставі попередніх домовленостей із контрагентом - замовником заплановано реалізувати в наступному звітному році.
Якщо після звітної дати, але до дати затвердження фінансової звітності контрагент - замовник оголосив про припинення виробництва устаткування, в якому використовувалися запчастини, то компанія має оцінити свої запаси запчастин і списати їх до чистої вартості реалізації на звітну дату з урахуванням нових обставин.
Продаж запасів нижче їх собівартості
Якщо компанія продає запаси після звітної дати за ціною, нижчою за їх собівартість, в такому разі реальна ціна продажу є найкращим показником для визначення чистої вартості реалізації на звітну дату. Реальна ціна продажу є більш достовірною, ніж оціночні судження, засновані на середньоринковій ціні аналогічних запасів або історичній вартості договорів на придбання таких запасів.
Отже, компанія повинна визначити продаж запасів нижче собівартості як подію, що вимагає коригування після звітного періоду, та списати їх до чистої вартості реалізації на звітну дату.
Однак, якщо після звітної дати чиста вартість реалізації запасів компанії знизилася внаслідок форс-мажорних обставин (наприклад, стихійне лихо), то таке зниження не можна вважати коригувальною подією, оскільки на звітну дату всі споживчі властивості запасів були відповідними.
Виявлення фактів шахрайства
Виявлені після звітної дати випадки шахрайства, які належать до звітного періоду, є коригувальними подіями.
Дотримання умов, передбачених кредитним договором
У компаній, які отримують кредитні кошти, можуть виникнути певні труднощі щодо коректної класифікації на дату звітності зобов'язань за кредитними договорами.
Зазвичай умовами кредитного договору передбачається право банку вимагати довгострокового погашення кредиту через недотримання компанією певних фінансових показників діяльності. При цьому такі фінансові показники розраховуються на основі даних річної фінансової звітності, підтвердженої аудитом.
Хоча право банку вимагати дострокового погашення кредиту виникає тільки після звітної дати, невиконання умов кредитного договору є коригувальною подією.
Наприклад, компанія на дату балансу має довгостроковий кредит банку у розмірі 10 млн. грн. Умовами кредитного договору передбачений обов’язок компанії дотримуватися певних показників діяльності, розрахованих на базі річної фінансової звітності. При недотриманні таких показників банк має право вимагати довгострокового погашення кредиту.
Компанія повинна скласти свою фінансову звітність. До дати затвердження такої фінансової звітності необхідно розрахувати на її основі показники діяльності, яких повинна дотримуватися компанія для виконання умов кредитної угоди. Якщо показників діяльності не дотримано, то необхідно внести відповідні коригування у фінансову звітність – класифікувати кредитне зобов’язання як короткострокове.
При цьому отримання після звітної дати письмової відмови банку вимагати довгострокове погашення кредиту не є коригувальною подією, так як на дату звітності компанія такого звільнення не мала. Але інформація щодо отримання такої письмової відмови повинна бути розкрита у примітках до фінансової звітності.
Припущення щодо безперервності діяльності
Фінансова звітність компаній за МСФЗ складається виходячи з припущення про безперервність діяльності. Але якщо після звітної дати власники компанії приймають рішення щодо ліквідації або припинення активної діяльності, то фінансова звітність компанії на звітну дату повинна складатися, виходячи з перспективи ліквідації.
При цьому компанія повинна не здійснювати коригування статей фінансової звітності з огляду на нові обставини, а принципово змінити порядок обліку активів та зобов'язань та на основі нових оцінок і облікових підходів скласти «ліквідаційний баланс».
Більш того, якщо наявне значне погіршення результатів поточної діяльності компанії після звітної дати, то керівництво також повинне розглянути питання щодо прийнятності припущення щодо безперервності діяльності.
Події, які не вимагають коригування після звітного періоду
Компанія не повинна коригувати статті фінансової звітності для відображення подій, які свідчать про умови, що виникли після закінчення звітного періоду (п. 10 МСФЗ (IAS) 10).
Однак, якщо зазначені події є істотними і можуть вплинути на думку користувачів звітності, то необхідно розкривати інформацію про такі події у примітках до фінансової звітності.
В такому разі щодо кожної відповідної категорії подій, які не вимагають коригування, здійснюється наступне розкриття інформації:
Прикладами подій, які не вимагають коригування після звітного періоду, є:
До подій, які не вимагають коригування після звітного періоду також належить зниження ринкової вартості фінансових інвестицій в період між звітною датою та датою затвердження фінансової звітності до випуску. Зазвичай така подія є свідченням обставин, що виникли після звітної дати.
Іншим яскравим прикладом подій, які не вимагають коригування після звітного періоду, є оголошення дивідендів власникам акцій після закінчення звітного періоду. Такі дивіденди не відображаються як зобов’язання на звітну дату. Якщо оголошення дивідендів відбулося до дати затвердження фінансової звітності, то необхідно здійснити розкриття відповідної інформації у примітках до фінансової звітності.
Наостанок слід зазначити, що коректне відображення подій після дати балансу в фінансовій звітності завжди буде потребувати професійного судження бухгалтера, яке в свою чергу повинне ґрунтуватися на коректних облікових оцінках вищого управлінського персоналу та своєчасній і повній інформації від всіх структурних підрозділів компанії.
Тому однією з найважливіших задач впровадження МСФЗ є розробка ефективної схеми інформаційних потоків в компанії та розмежування зон відповідальності за вхідну інформацію для прийняття облікових рішень.
Пономаренко І.О.